Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податковий кодекс України (ПКУ)).

До об’єктів оподаткування належать, зокрема, об’єкти нежитлової нерухомості – це будівлі та їх частини, що не відносяться до житлових. Сюди входять офісні, готельні, торговельні, промислові будівлі, склади, гаражі, господарські споруди та інші об’єкти, які є земельними поліпшеннями і призначені для проживання, зберігання майна або ведення діяльності.

Водночас п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПКУ визначає перелік об’єктів, які не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Окремо п.п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлює особливі випадки, коли податок не нараховується і не сплачується, зокрема щодо нерухомості:

  • розташованої на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях;
  • знищеної або пошкодженої внаслідок бойових дій у період воєнного стану.

Разом з тим ПКУ не передбачає звільнення від оподаткування для об’єктів нерухомості, які перебувають у власності суб’єкта господарювання, але тимчасово не використовуються у діяльності через реконструкцію, капітальний ремонт, простій чи інші подібні причини.

Отже, така нерухомість оподатковується податком на нерухоме майно на загальних підставах, якщо немає спеціальних підстав для звільнення, прямо визначених ПКУ.

 

Сектор інформаційної взаємодії

Головного управління ДПС у Тернопільській області